Марія-Антуанета (2006): гамма кольорів, суконь, відчуттів смутку та нудьги

 

 

Фільм Марія-Антуанета (2005 р.) ніби про події, що передували Великій французькій революції (1789 р.), про життя самої королеви Франції та й взагалі про норови епохи Рококо. Але для мене історичний контекст став лише першим шаром чи приводом, аби розказати історію дорослішання дівчинки з Франції XVIII сторіччя.

Про сюжет

Жанр: біографічна драма.

Найвигіднішою для заміжжя австрійська імператриця Марія Терезія (грає Маріанна Фейтфулл) вважає свою молодшу дочку - Марію Антонію (грає Кірстен Данст). Так як королівське потомство використовували з практичною метою, то чекати довго не стали - 14-річну дівчинку посадили в карету і відправили в довгу подорож до невеликого острова посеред річки Рейн, символічного місця, який представляє перехід від австрійської території до французької.

Там її повинні підготувати до весілля з дофіном Франції Людовіком XVI, тим самим уклавши союз між двома суперниками країнами. Сам юний дофін незграбний і сором'язливий, нервово зустрічає свою наречену. І ось цим двом наївним підліткам треба одружитися і стати великими володарями Франції.

Вони це зробили

• Режисер фільму Софія Коппола, дочка знаменитого Френсіса Форда Копполи («Хрещений батько. Трилогія»,  «Апокаліпсис сьогодні», «Дракула» та інші).
• Створювали вбрання Мілена Канонеро - італійська художниця по костюмах.
• Художники постановники - К. К. Барретт, Вероніка Мелері.

Мої емоції та роздуми 

1. Кінокартина для мене була схожа на молодіжний ром-ком, де молода дівчинка-тінейджер стає дорослою жінкою, пізнає світ, веселиться, зустрічає світанки, вперше по-справжньому закохується. Навіть музика у фільмі використовується здебільшого не класична, а драйвова - рок, рок-н-рол.
   
2. Звісно, фільм є насолодою для очей. Божевільні (в гарному сенсі) костюми, декорації, пейзажі Версалю заворожують. Кольорів в картині дуже багато, але ти, як глядач, не втомлюєшся від яскравих брав, бо усі пастельні відтінки гармонійно поєднуються один з одним. В багатьох кадрах ви можете помітити, що кольори суконь доповнюють чи доєднаються до палітри інтер'єру кімнати.
3. Як я писала, на початку фільм нагадує легку мелодраму, в середині додаються драматично-романтичні каруселі (бажання завагітніти та перший справжній роман). А от останні 20 хвилин кіно дає тяжку та похмуру драму з відкритим фіналом. 
4. Кінець незрозумілий, якщо не знати історичного контексту. З ним усе встає на свої місця.
5. Король, як й вказано у синопсисі, дуже дивний, двоякий, бо може в одній сцені бути сміливим, а в іншій нерішучим, потім люблячим, й знову боязким. 
6. Епізоди з дочкою за межами Версалю нагадують кадри з сімейної хроніки. Дуже душевні й теплі. 
7. В кіно використані гарні групові портрети та загальні плани, які ніби дублюють художні картини часів рококо. Нижче наведу приклади.