"Тіні забутих предків" - українське кіно, що підкорило світ

- листопада 20, 2021

Цей фільм сколихнув весь світ і досі продовжує бути унікальною перлиною в такій складній історії українського кіно. Знятий без мільйонних бюджетів та масштабних декорацій (цими декораціями стали самі люди та природа) він увійшов у скарбницю світового кіномистецтва.

"Тіні забутих предків" отримали 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Режисеру фільму Сергію Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.

4 вересня 1965 року відбулася презентація фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків". Тоді, під час прем'єри, почалась акція дисидентського руху, який пізніше отримає назву "шістдесятництво". Цей випадок трагічно вплине на долю кінокартини та режисера, який надалі пережив арешти та переслідування від радянської влади.

Сюжет

"Тіні забутих предків" — екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського, присвячена сторіччю від дня народження письменника. Знімали фільм у справжніх гуцульських хатах та околицях села Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області. Власне тут Коцюбинський писав свій твір.

На тлі гір, трембіт, своєрідних будівель розгортається ця драматична історія. Довгі роки два роди, які живуть у цьому краю, постійно сварилися. Під час зустрічей у церкві або на ярмарку виникали конфлікти і починалися з'ясування стосунків. Та Марічка й Іван, що належать до ворогуючих родин, покохали один одного.

Вони це зробили...

Сценарій: Іван Чендей, Сергій Параджанов.
Головний режисер: Сергій Параджанов.
Другий режисер: Володимир Луговський.
Оператор: Юрій Іллєнко.
Художники-постановники: Михайло Раковський, Георгій Якутович.
Декоратор: Петро Максименко.
Костюми: Лідії Байкової.
Гример: Володимир Шикін.
Композитор: Мирослав Скорик.

Головні ідеї кіно та твору

В повісті Коцюбинського й у кіно глядачу відкривається життя гуцулів у Карпатах на межі 19 – 20 ст. у гармонії з природою, традиціями і звичаями, з язичницькими й християнськими віруваннями. Поза як, іншим шаром є відображення поетичного та високого кохання між Іваном та Марічкою.

Джерело зображення dovidka.biz.ua/tini-zabutih-predkiv-analiz

Враження

Розбирати це кіно на змістові та візуальні складові для мене саме задоволення. Тут кожен знайде свій шматок насолоди. Чи від історії кохання; чи від майже документального життя та традицій гуцулів; чи від екранізації улюбленого твору; чи від естетики руху камери та барв композицій. І цей список можна продовжувати ще довго.

Цей фільм така насичена, багатоскладова страва, що може спочатку шокувати специфічністю, але далі відірватися буде неможливо. А бажання повернутися та скуштувати ще, більше не покине ваше серце.

Ось які виразні деталі я для себе відмітила:

Автентичний одяг та мова. Розглядати костюми, звісно, можна годинами. А от щоби зрозуміти усе про, що говорили герої, мені довелося увімкнути субтитри. В ці моменти згадуєш, яка багатогранна українська мова.
Кінометафори. До прикладу, момент, коли Марічка їсть червоні ягоди з долоні Івана. Символ спокуси та сильних почуттів. Чи сцена обіймів Івана та Марічка за гіллям - глядач ніби підглядає ними. Яскраве червоне вбрання та головний убір Палагни, як натяк на її нестримний норов та влюбливість. Зображення фресок, малюнків, розіп’ятого чоловіка, що знімає вінок – релігійні цитати, що, на мою думку, передають страждання та духовні муки Івана після смерті його коханої.
Гра кольору є у кожному кадрі. Цікава також операторська робота: ручна зйомка (коли оператор пересувається з камерою в руках), що створює динамізм та іноді просто поморочить голову, йде поряд зі статичними кадрами, герой яких найчастіше знаходиться в центрі композиції.
Окреме місце у фільмі зайняла музика. Жоден фільм до "Тіней забутих предків" не мав так багато звукових складових. Музику до кіношедевру писав знаменитий композитор Мирослав Скорик. На думку Параджанова, лише уродженець Західної України міг створити музику на "карпатську" тему. Композитор спеціально їздив у Карпати, щоб відібрати найкращих музикантів.
Виразна гра акторів, де очі красномовніші за слова.
Поєднання реалізму обрядів, життя села з містичними віруваннями та етновізіями.

Цікавий факт! Гарвардський університет включив саме українські «Тіні» до списку 20 кращих стрічок, обов’язкових до перегляду студентам, які претендують на кандидатських ступінь у кінознавстві.

Відреставровану кінокартину гарної якості можна безкоштовно переглянути на сервісі Мегого.